Чомусь завжди здавалось, що мене кохали недостатньо, а, насправді, кохали нестримно, одержимо, іноді до божевілля. І справді до божевілля... Напевно, кожна людина обирає сама як її кохатимуть, даючи певну установку своєю поведінкою, своїм ставленням до кохання. Когось кохають ніжно, трепетно, а когось до надриву душі, коли ти собою вже не володієш... Не буду заперечувати, мені подобалось бачити одержимість, коли людина більше не контролює своїх дій, своїх вчинків. Мені подобалось відчувати цю межу, коли кохання і смерть зустрічались на кінчику одного леза. Але я завжди знала, що кохання переможе. Завжди...Я бачила це в божевільних очах... Я знала він не переступить цю межу... Він ... Читати далі »