Ще вчора мій коханий пообіцяв мені приємний сюрприз. І зовсім не тому, що він у мене такий романтичний, просто сьогодні 2 роки і 4 місяці нашим стосункам. Якщо чесно, я здогадалась про що він говорить. А як тут не здогадатись, якщо на сторінках всіх  місцевих газет майоріло оголошення про святкування хеллоуіну в кінно-спортивному клубі "Буковинська Троя"? А мій коханий перед тим ще й розповів, що в п'ятницю на роботі виключили світло і він читав газету. Тому, якщо я зазвичай не заспокоюсь поки не дізнаюсь про все, почувши слово "сюрприз", то  в цей раз я не задавала лишніх питань і чекала завтрашнього дня. Ну звичайно, мій коханий і уявлення не мав, як сильно я люблю цих надзвичайних тварин, як я захоплююсь кіньми. На жаль, для нього це дійсно було просто святкування такого популярного в наш час свята.

Коні...Які ж це неймовірні створіння! При одному погляді на них захоплює дух. В них надзвичайне поєднання сили, грації, розуму і ніжності.  

Це дуже віддані тварини і вони добре відчувають душу людини. Вони слухняні, працьовиті, і їм так мало треба - нашої уваги і тепла. Іноді, коли я приїжджаю в село до бабусі, я бачу там коней. І це зовсім не ті коні, яких я бачила сьогодні - чисті, нагодовані, доглянуті. Це інші коні - роботяги. І як іноді шкода дивитись на того нещасного, худого коня, який оре поле, тягне важку ношу. Зі сльозами на очах я спостерігаю за цією картиною і тоді від дорослих чую: "Не жалій. Така їхня робота, щоб жити".

Моя любов до коней розпочалась в тому ж таки селі. Ні, у бабусі ніколи не було коней. На жаль. А може й були, але не за моєї пам'яті. Одного літа на канікули, як завжди мене відправили в село, з собою я взяла тільки одну книжку - оповідання чеської письменниці Елішки Горелової "Літо як на замовлення". Там головна героїня на літні канікули замість моря потрапляє до Баборів, баборської стайні, де живе кобила Бєлуша з її великими і малими дітьми. Пам'ятаю, як тоді на одному подиху прочитала це оповідання. Відтоді назавжди полюбила коней. А ще поруч з бабусею жив хлопець Саша. От у нього був кінь. І одного разу він взяв мене покататись верхи. Я добре пам'ятаю, як важко мені було після того ходити, але я була неймовірно щаслива і це запам'яталось на все життя.

Сьогодні в "Трої" я тільки дивилась на коней, але я точно знаю, що  неодмінно сюди повернусь, щоб покататись верхи... 

                            

"НА КОНІ ВЕРХИ - ТО РАЙ ДЛЯ СЕРЦЯ..." (Арабське прислів'я)