Вже зріла осінь блукає вуличками мого рідного міста. А здається, ще недавно ми грілись в теплих променях літнього сонечка. Як швидко минає час. І чим дорослішими ми стаємо, тим все швидше і швидше пропливають дні, змінюючи "сьогодні" на "вчора". А пам'ятаю, в дитинстві, ще коли моїми подружками були лялька Барбі і лялька Санді, цей самий час здавався таким довгим і безкінечним. Бо тоді життя тільки починалось, виплітаючи новими подіями, враженнями і дитячими мріями своє яскраве мереживо... І з кожним роком  в це мереживо вплітались все нові і нові нитки: і були серед них і кольорові, і сірі. І тільки в цій зміні ниток виявляється вся сутність нашого життя.

Одного осіннього вечора, коли вже пережитий черговий робочий день з усіма його "радощами", так приємно за чашкою улюбленого чаю і такого смачного пирога (бо спечений він був з любов'ю найріднішою людиною на землі), помріяти про майбутнє... І незважаючи, на всі проблеми, зрозуміти, що ти ЩАСЛИВА!!! Бо в тебе є рідні і бл ... Читати далі »