Вчора написала заяву на звільнення за власним бажанням... Першу в своєму житті... Навіть і не здогадувалась, що це настільки важко морально. До вчорашнього дня сильно хвилювалась як повідомити про таке рішення керівництво, а коли все сталось на душі стало легше. А сьогодні з'явилось дивне відчуття - чи то смуток, чи то ностальгія? Дуже важко йти з першої роботи, на яку ти прийшла ще зовсім молодою дівчинкою щойно зі студентської лави. Тут знайшла друзів, отримала першу в житті зарплату (а радості якої було!). Скільки спогадів! Пам'ятаю наші посиденьки після роботи, походи в кафе чи в піццерію, новорічні корпоративи, дні народження... А одного літа в 2008 році з деякими колегами відпочивали разом в Євпаторії. Тоді ми були справжніми друзями, таке не забувається. І, звичайно, багато з моїх колег-друзів давно вже звільнились, і робота не приносить ні того морального, ні матеріального задоволення, та й робота нова перспективніша, але на душі так важко. Звичайно, все буде краще, але такого вже точно не буде. Разом зі мною звільняється ще й моя колега, з якою ми були прийняті на роботу в один день. З нею ми були хорошими подругами і пережили багато важких і приємних моментів. Так шкода... Але життя змінилось, воно не стоїть на місці. І ми також стали іншими. Напевно, дорослішими, з іншими проблемами, коли вже немає часу, щоб залишитись після роботи та подивитись якийсь фільм за чашкою чаю, зустрітись на вихідних, махнути разом у відпустку на море чи просто позагоряти на міському пляжі. Ми навіть перестали робити перерви між роботою, щоб попити кави та просто порозмовляти. А як було раніше: працюємо, працюємо, аж раптом у когось ідея - збігати за тортиком. Хтось збирає гроші, хтось біжить в магазин, а хтось вже давно включив чайник...Звичайно, було багато приємних моментів, які назавжди залишились в стінах ще того нашого старенького і найкращого офісу на вул. Б.Хмельницького. Так шкода, що сьогодні це вже перегорнута сторінка книги про історію людей, яких одного разу на якийсь проміжок життя звела доля...

P.S. Всё меняется. Меняется жизнь. Меняются люди. И вроде всё хорошо. Но иногда так не хватает старого. Той жизни. Тех людей...