У кожного з нас є такі люди, з якими на певному проміжку часу ми були надзвичайно близькими, з якими ми ділились найцінніщим - тим, що в серці...Ми не уявляли свого життя без цих людей, такі думки не те, щоб відкидались, вони навіть не з'являлись в нашій голові. Ми проживали з ними стільки всього, що з кожним з них створювали свій невеличкий світ, і все, що відбувалось в ньому було відомо тільки нам. Ми телефонували один одному десятки раз на день, без причини, тільки, щоб почути в слухавці такий рідний і потрібний голос, з деякими ми розмовляли до третьої години ночі, адже стільки всього хотіли сказати! Та що там казати! Це були ті люди, яким можна було подзвонити в будь-який час доби і тобі б обов'язково відповіли. Без них не обходилось жодне твоє день народження, дехто з них телефонував на день раніше, щоб тільки привітати першим. А потім ви разом довго  сміялись з цієї ситуації, адже як можна було ображатись на людину, яка з таким нетерпінням чекає на твоє день народження. Це неможливо, це нереально... Але час невпинний і, на жаль, вносить свої корективи. І сьогодні в  твоїй телефонній книзі навіть немає контактів цих людей, і не тому, що ти завчила їх напам'ять, так сталося, що вони просто тобі непотрібні. На якомусь етапі життя ваш спільний світ розколовся і ви пішли іншими дорогами, з деякими паралельними, з іншими протилежними за напрямком.  Ви більше не вітаєте один одного з днем народження, хоч в цей день десятки раз набираєте смс-привітання, витираєте, а потім знову набираєте, але врешті-решт воно так і залишається невідправленим. Ви вдаєте, що не цікавитись життям один одного, але при цьому декілька раз на день заходити один до одного на сторінку в соціальних мережах. А при зустрічі ви опускаєте очі додолу і видавлюєте крізь зуби сухе "Привіт", хоч насправді  хочеться підбігти, обійняти і сказати "Я безмежно скучила!!!!" Ви вдаєте з себе чужих людей, але чомусь роками зберігаєте в телефоні, відправлені колись один одному смс, бережете листівки, подарунки, наче щось найцінніше. Ви і далі не уявляєте свого життя один без одного, хоч і признатись в цьому не наважуєтесь, ви так ніколи і не зателефонуєте один одному, бо це принизливо, не відповідає вашому статусу, і ви не впевнені, що на іншому кінці слухавки вас будуть раді почути, хоч насправді вас там дуже чекають. Час нещадно стирає все, залишаючи важливі  події в історії. Він може стерти їх з нашої пам'яті, але ніколи не зможе знищити того, що намертво поселилось в нашому серці. І, якщо одного разу ви відкрили своє серце для певної людини, знайте - вона залишиться там назавжди, доки буде битись ваше серце. Це особливі люди, це не родичі, які в вашому серці від народження, це люди, які одного разу заслужили це місце. Ви можете не телефонувати один одному, можете не вітати з днем народження, з новим роком та з іншими святами, можете і надалі при зустрічі опускати очі, можете заблокувати сторінку в Контакті, і занести номер телефону в чорний список, але з серця видалити цю людину вам не під силу. Це не любов, це дика прив'язаність, пам'ять тому часу, який вас познайомив, повага до тих почуттів, які вас поєднують. Не можливо забути тих, з ким почувався щасливим, потрібним, коханим...

Можливо, люди, які сьогодні займають особливе місце в моєму житті, прочитаючи це, будуть ображатись... Але це моє життя, тут нічого не зміниш, не перепишеш. Це моє минуле, яке якимось чином застрягло в моєму серці. Напротязі всього життя, ми зустрічаємо тисячі людей, але тільки одиниці залишаються в нашому серці. Хтось під позначкою "минуле", хтось "теперішнє". І так хочеться вірити, безмежно надіятись, що ті теперішні особливі люди ніколи не стануть минулим!