Це трапилось саме в той період року, який я люблю по-особливому, ще з дитинства, - новорічно-різдвяний. Коли разом зі снігом в повітрі кружляє щось неймовірно заворожуюче, таємниче, загадкове. Коли, дивлячись на мерехтливі вогники на новорічних ялинках, починаєш мимоволі вірити в казку. І віриш, що з тобою обов'язково трапиться чудо. Коли ж, як не на Новий рік, вірити в здійснення особливих бажань. І не зважаючи, на те, що віра в Діда Мороза зникла ще тоді, коли в далекому дитинстві на гарячому були спіймані батьки, я щороку продовжую чекати на нього і вірю що колись він неодмінно постукає до мене в двері і разом з подарунками принесе багато щастя. А чому ні? Адже, я точно знаю, що ми, здійснюючи чиюсь найзаповітнішу мрію, особливо під Новий рік, мимоволі стаємо Дідами Морозами.

Мій коханий на Новий рік подарував мені особливий подарунок - триденний відпочинок на гірськолижному курорті. Він довго готувався, тримаючи це від мене в таємниці. А я вже навіть почала ображатись, адже вже ось-ось наступав Новий рік, і мене аж ніяк не радувала перспектива святкувати його нарізно. Моїй радості не було меж, коли він мені нарешті все розповів. Але, нажаль, пізніше у нього щось там зірвалось і на гірськолижний курорт ми поїхали одразу після Різдва. Але це мене не засмутило. Головне, що попереду незабутніх три дні, які ми проведемо в засніжених горах, далеко від усіх, тільки вдвох...

І ось ми приїхали. Красота неймовірна. Білосніжні гори, засніжені ялинки, особливе повітря... І ми удвох. Перший день пройшов в ознайомленні з місцевістю, ми веселились як діти: кидались сніжками, падали зірочками на сніг, гуляли по сувенірному базарчику. Ввечері, задоволені і втомлені ми повернулись в святково прикрашений готель, де нас чекала смачна вечеря, а після - сауна з карпатським трав'яним чаєм. Повернувшись в номер, ми ще переглянули якусь новорічну комедію, яку до кінця так і не додивились, бо заснули як малі діти.

Вранці мене розбудив поцілунок коханого. Він приніс сніданок і запашне капуччіно в номер. Ну такого я від нього звичайно не чекала. Ми поснідали і зібрались кататись на санчатах та лижах. Це було незабутньо, ми досхочу покатались, і вже сутеніло, коли ми повернулись в готель. І звичайно, ми були дуже голодні, тому коханий пішов замовити вечерю в ресторані. Його довго не було, а я вже почала збиратись.

Ресторан був дуже затишний, в куточку був камін (у мене особлива любов до них), який тихенько потріскував і заходився жовтогарячими язичками вогню. Одразу біля нього був святково засерверований стіл зі свічками, лунала приємна музика. Ми їли, пили шампанське, розмовляли, ділились враженнями від пережитого дня, сміялись.... Якось непомітно промайнув вечір, аж раптом мій коханий стає дуже серйозним і просить дозволу відійти на декілька хвилин. А потім повертаться з великим букетом троянд (це був знак про який знали тільки ми). Де він їх знайшов в засніжених Карпатах, для мене і досі загадка. Того вечора мій коханий запропонував мені вийти заміж. Говорив багато гарних слів, аж сльози з'явились на очах. Я відповіла йому" Так". 

Після незабутньої вечері в ресторані ми повернулись в номер, де мене чекав черговий сюрприз: свічки, шампанське з десертом і ліжко всипане трояндами. Це був незабутній вечір... 

Десь далеко в зимових Карпатах в каміні палахкотів вогонь, за вікном тихо падав сніг, десь у лісі розмовляли ялинки... І саме тоді вперше в моєму житті зі мною трапилось чудо, новорічна казка, в яку я так довго вірила і чекала....