Це був один із теплих літніх суботніх днів. Вранці мене розбудила смс-ка. Ледве розплющивши очі, я прочитала: "Добрий ранок, моя кохана дівчинка! Відкрий, будь-ласка, двері. На тебе там чекає ... Щастя".  Відкриваючи двері, я сподівалась побачити його, але замість нього на підлозі в вазі стояв величезний букет білих ромашок, а в ньому маленька записочка: "Моя Кнопочка, нічого не плануй на цей вечір. Ти мені потрібна." Увесь день від нього приходили милі та чарівні смс-ки зі словами кохання. А я чекала, коли ж відкриються всі завіси його таємничої поведінки.

Вже наступав вечір і я вже почала хвилюватись. Аж ось прийшла остання смс-ка: "Моя Принцессо! Одягай своє гарненьке платтячко. Через півгодини буду." В серці щось закалатало, защиміло. Так, ніби, у нас перше побачення.

І ось дзвінок вдвері. Відкриваю. Стоїть він: весь такий  мужній, в гарній сорочці та брюках. А в руках букет із 25-ти рожевих троянд. Посміхаєтья. На душі стає добре, я рада його бачити.

Ми приїжджаємо в один із мікрорайонів міста. І я зовсім не розумію, чому ми приїхали саме сюди. Ми виходимо з машини і він.... зав'язує мені очі. Мені цікаво, незвично. Крок за кроком ми долаємо якісь перешкоди, підіймаємось догори. І раптом мого обличчя торкнувся теплий літній вітерець. Лунає легка романтична музика. Він знімає пов'язку з очей. І я бачу неймовірно прекрасну картину: ми знаходимось на даху, в кутку гарно засерверований стіл, повсюди свічки, два гламурних відеречка з рожевими трояндами, на підлозі розсипані пелюстки троянд, на столі  шампанське, свічки, фрукти та смачні наїдки. Коханий запрошує мене до столу, відкорковує шампанське, наливає в келихи. Якраз в цей момент заходить сонце, розмальовуючи небо в червоно-багряні кольори. Картина неймовірної краси. Ми сидимо, розмовляємо. Аж раптом на даху з'являється саксофоніст. Він знав, що я люблю саксофон. Грає чарівна романтична музика і мій коханий запрошує мене на танець. Ми танцюємо і в цей момент здається, що Щастя дійсно вранці постукалось до мене в двері разом з ромашками. Саксофоніст грає так пронизливо, що пробирає до душі. Неймовірно гарно.  Небо засяяло зорями, стає прохолодно. Мій коханий укриває мене теплим пледом. Нічого кращого я придумати не могла. Аж раптом заходить офіціант, в руках у нього великий букет рожевих троянд, а на підносі маленька коробочка. Тут стає все ясно. Коханий опускається на одне коліно і говорить, говорить... Я знаю, що ці слова неймовірно гарні, але в цей момент нічого не розумію, не чую, на очах сльози... Вертаюсь в реальність тільки на запитанні: "Будеш моєю дружиною?" Якийсь момент я мовчу, комок зі слів застряг в горлі, а потім майже шопотом відповідаю: "ТАК".

Коханий розливає шампанське в келихи, ми залишаємось одні, цілуємось, обіймаємось. Та він приготував ще один сюрприз - небесні ліхтарики. Ми підпалюємо їх і відпускаємо в зоряне небо як символ того, що в цей вечір ми вирішили навіки поєднати свої долі.

Вже було зовсім пізно. Ще трошки, наступить ранок і прокинеться наше місто. Ця ніч стала особливою для двох людей. В пам'яті назавжди залишаться ті зорі, троянди, саксофон, і її тихе, але впевнене "ТАК".

 

P.S. "Відійшовши від пережитого і добре виспавшись, я зібрала всі троянди в одній вазі. Їх виявилось рівно 100 штук. "Чому 100?" - тільки встигла я подумати, коли в двері хтось подзвонив. На порозі, посміхаючись і тримаючи в руках одну рожеву троянду, стояв він...