Вчора на дачі спасли маленьке пташенятко дятла з пазурів нашого дачного кота Тимура. Воно тільки вчилось літати і впало з дерева. Це був його самий перший раз, перша спроба взмахнути крилами і полетіти в небо... Завжди здавалось, що птахи вміють літати від народження, а ні - вчаться так само, як і ми ходити))) Воно було дуже налякане і це не дивно: випасти зі свого затишного гніздечка і попасти в пазурі справжнього кота! Справжнього, бо наш Тимур саме такий. Він із тих котів, яких впевнено можна називати хижаками. Спочатку нам здавалось, що маленький птах не виживе, переживши таку жахливу пригоду, але, коли він трошки оклигав, хтось запропонував навчити його літати. Для мене це було дико! Пташенятко підкидали вгору і воно падало на землю, тільки раз взмахнувши крилами. Після другої спроби, ми його поклали на дерево. Він просидів там майже годину, тільки  іноді перестрибуючи з однієї гілки на іншу. Хтось навіть шуткував, що він птах-скелелаз і літати не буде. А потім в якийсь момент  набрався сил та мужності.... і полетів. Впевнено! В мене були такі емоціїї, що важко передати словами. Хороша історія зі щасливим кінцем, яка ще раз доводить, що народжений літати - повзати не буде))) Головне - вірити в свої сили і ніколи не здаватись, навіть тоді, коли здається, що шансів на порятунок немає і вижити не вдасться.