Вже 2 тижні як моє життя перевернулось, саме з  того дня як я стала нареченою....   Тоді, коли я ще мріяла про пропозицію, підготовка до весілля здавалась найсолодшим періодом в житті. А насправді, це майже жах.  Незважаючи на те, що дату весілля назначили аж на 02 вересня 2012 року, майже все що стосується весілля в нашому невеличкому місті на цей день вже замовлено. Це так важко, коли розбиваються мрії та уявлення про таку важливу подію в житті.

Підготовку до весілля, ми розпочали з визначення дати, а потім замовлення ресторану. Ще задовго до пропозиції я обрала ресторан, в якому колись би хотіла відсвяткувати своє весілля. І яким же розчаруванням було, коли в трубці на тому кінці відповіли, що на цей день він вже замовлений. І почались безкінченні дзвінки в інші ресторани в надії хоч щось знайти. З усієї кількості ресторанів нашого міста на відповідну кількість людей тільки в одному було вільно, в іншому пропонували дати завдаток раніше іншої пари і тоді замовлення буде за нами (от такий жорстокий весільний бізнес в Чернівцях). Але, ніби відчуваючи, ми вирішили всетаки поїхати в той ресторан про який я мріяла. Адміністратора, з якою ми розмовляли напередодні, не було. І коли ми поцікавились в який день в їхньому ресторані вільно, хлопець з ресторану діставши якийсь блокнотик відповів: вільне тільке 02 вересня. Я не вірила, тому що почула. Звичайно, ми його замовили. І здавалось все складається якнайкраще і щастя на нашій стороні.

Крім того, зателефонував Саша і порадував мене іншою звісткою, виявляється він знайшов в списку товарів на своїй роботі повітряні китайські ліхтарики. Справа в тому, що про їх існування десь на складі ми знали, але в базі по комп'ютеру вони не вибивались, то ж купити їх було не можливо.  Виявляється, що їх тільки напередодні занесли в базу. От так в нас тепер є ліхтарики по смішній ціні.

Іншою моєю мрією була урочиста церемонія в органному залі. У нас в Чернівцях це пристойна альтернатива РАГСУ, тут церемонія відбувається  в європейському стилі, а головною особливістю є марш Мендельсона у виконанні органу. Хоча наш рагс знаходиться на одній з найгарніших вулиць міста і є сам по собі також дуже гарним,  в порівнянні з рагсами інших міст, хотілось чогось незвичайного. І знову на моїх очах з'явились сльозки (ну як і у всіх примхливих наречених), коли ми дізнались, що на наш день в органному залі вже всі години записані, а в РАГСІ є тільки дві вільні години. Але разом з цим, нам запропонували виїзну церемонію в музеї архітектури, яку організовує одна фірма, що займається продажем живих квітів.  Передивившись на їхньому сайті відео та фото виїзної церемонії, і не зважаючи на високу ціну, ми всетаки поїхали до них і попередньо домовились.

Щоб остаточно визначити годину церемонії нам треба було ще домовитись про вінчання в церкві. От тут доля відвернулась від нас, то часу немає, то церква закрита, то ще щось...Срава в тому, що церков в нашому місті достатньо, але нами була обрана тільки одна. Сьогодні вранці Саша мав туди з'їздити, але проспав, а тепер в нього інші справи, тому обіцяє, як тільки звільниться одразу поїде. А я так переживаю, адже це так важко, щоб все було вільно та ще й по годинам співпадало.

Крім того, ми ще сьогодні мали поїхати подивитись попередньо обручки, які пропонують нам наші чернівецькі ювелірні магазини.

А ще запрошення... Тут також невдача. Мною був вибраний дуже гарний дизайн запрошень, але в наших поліграфічних фірмах за їхнє виготовлення просять ну дуже велику суму. Тому прийшлось вибирати інший дизайн запрошень, з яким ми плануємо звернутись до них на наступному тижні, в надії, що нам повезе. І знову таки уявлення про весілля мрії розбиваються.

Але є інша приємна новина - ми узгодили дизайн бонбоньєрок, і навіть вже маємо 30 готових заготовок.

Ну от і все, що поки ми маємо за два тижні. А мені все здається, що ми нічого не встигаємо. За сукню я й говорити боюсь. А ще стільки всього...

Ось так воно бути нареченою.