Сьогодні в мене вийшло раніше вирватись з роботи. Як завжди по четвергам, я купила свіжий випуск місцевої газети , в якій дізналась, що в с.Чорторию на місцеві озера вже давно прилетіли зимувати лебеді. Ми з коханим вже не першу зиму плануємо туди попасти, але все ніяк не складалось, хоч село це зовсім не далеко від Чернівців. Правда якось ми зібрались, але то було дуже пізно і темно, і ми навіть заблукали і лебедів так і не побачили. Можливо, в цьому році у нас все вийде.

Потім зайшла в один з супермаркетів, де придбала сирковий десерт "Даніссімо" і пакетик корму для свого пухнастого улюбленця Робіна. На сиркові десерти я "підсіла" декілька днів назад, коли тато в магазині заодно з іншими продуктами купив їх для мене. Я навіть і не уявляла, які вони смачні, адже не люблю молочні продукти. А тут відкрила для себе новий смак, хоч зовсім не вірю в їх натуральність.

Мій біленький пухнастик - це також моя слабкість. Особлива слабкість. Навіть, якщо в мене в гаманці зовсім мало грошей, я всеодно нашкребу йому на щось смачненьке, адже,  коли приходиш додому і бачиш, що тебе зустрічає це пухнасте чудо, вдивляючись своїми великими оченятами, всі проблеми в мить кудись зникають.

А потім, взявши напрямок додому, я зупинилась біля нього - Магазину Взуття. І як я не старалась, всеодно не втрималась, щоб не зайти і не поміряти пару черевичок. Ах, як я обожнюю взуття! Була б можливість я б щотижня купувала нову пару. В мене і так його достатньо, адже кожного сезону я купляю щонайменше одну нову пару, але всеодно матеріальних можливостей не завжди вистачає на все, що подобається. Сьогодні в магазині я приміряла ботильйони з вставками хутра, які дуже модні в цьому сезоні. А до них ще сумочка.... І вийшла з магазину ні з чим, хоча  зараз обдумую про можливу покупку. Адже, якщо дуже подобається і хочеться, то хіба не можна? Та ще й в додачу є дуже вагома причина: мені зовсім не має в чому ходити і ця пара взуття мені дуже потрібна (і це нічого, що складати те "не має в чому ходити" вже нема де).

Відкриваючи двері свого будинку, я побачила на них оголошення про те, що наступного тижня на дитячому маданчику будуть прийматись іграшки та інші речі для дітей з дитбудинків, адже скоро свято Святого Миколая і ці діти його особливо чекають. Діти - це також моя слабкість. Особливо, якщо це стосується дітей обділених батьківською увагою і турботою. Я часто думала про те, щоб зібрати якісь речі, необхідні таким дітям і відвезти в дитбудинок. Та на жаль, це були лишень думки. А тепер в мене буде можливість долучитись хоч трішки до благодійної справи. Як добре, що є люди, які організовують такі акції, адже завдяки ним ми стаємо добрішими, зробивши когось щасливим...