Поговорила щойно по телефону зі своєю давньою і хорошою подругою. Так ось, пожалілась вона мені, що її хлопець, з яким вона зустрічається декілька місяців все ніяк не зробить їй пропозицію. А вже й 2011 рік закінчується і піст скоро, і вона йому вже декілька раз натякала, а він все ніяк. Для мене це звичайно дивно, бо думаю, що для того, щоб поєднати своє життя з іншою людиною потрібна зовсім інша причина. І обов'язково потрібне відчуття, що ти готова до цих змін в своєму житті, впевненість в своїй другій половинці. До нового року залишилось півтора місяця, а моя подруга, крім того, щоб швидко розписатись, в планах має ще й завагітніти. Я слухала її і в моїй голові це ніяк не вкладалось: як можна так легковажно відноситись до свого життя? А з іншої сторони, можливо, вона і права, адже від наших коханих хлопців іноді так важко дочекатись рішучого і чоловічого вчинку. А жінка завжди знає і прораховує життя на декілька кроків вперед. Шкода, що наші чоловіки не завжди прислуховуються до нас.

На Новий рік буде 2,5 роки як ми зустрічаємось з моїм коханим. І це аж ніяк не декілька місяців, як у моєї подруги. Але я вважаю, що ніякі терміни не важливі, якщо ти точно знаєш, що хочеш провести своє життя саме з цією людиною. Напевно, в мого коханого просто такого відчуття ще не має, тому для мене буде і не дивно, якщо наступного року на 3-річчя наших стосунків я буду незаміжньою. Я ж в попередній темі писала, що у нього є звичка-  все затягувати.

А моя подруга, хоч і дивна, але права. І я впевнена вона скоро стане нареченою.  Бо іноді для важливого вчинку в нашому житті не потрібні роки, а просто бажання завжди бачити свою кохану людину поруч і кожного ранку прокидатись разом....