У мене вдома живе справжнє чудо - мій біленький пухнастий котик Робін. Він у нас вже дуже давно, але щодня приносить море позитивних емоцій, океан посмішок і радості. 

Це трапилось ще в далекому 2003 році, коли важко переживши смерть від страшної хвороби домашнього улюбленця Макса, ніхто навіть подумати не міг, що в нашому домі колись з'явиться ще один котик. А тут сусідка попросила, щоб ми на деякий час взяли до себе її кошеня Джона, а то у них ремонт, та й собака геть його залякала і він постійно сидить під шкафом. І тільки тепер ми знаємо, що зробила вона це навмисно, знаючи як сильно ми любили Макса і як важко переживали його втрату. 

Побачивши те сусідчине кошеня, у нас з мамою перехопило дух: сидить такий маленький рожево-білий пухнастий комочок (рожевий, бо у квартирі якраз стіни фарбували в такий колір), весь наляканий і поглядає на всіх величезними очима. І ми навіть не сумнівались, що він залишиться у нас назавжди. Так і сталось, сусідка звичайно ж його не забрала. І нам прийшлось шукати йому нове ім'я, адже у нас уже був раніше кіт Джон. Ми довго не могли знайти йому ім'я. А тут в гості зайшли тітка з бабусею, і в їхній розмові я випадково почула слово Робін (а говорили вони про якусь там фарбу...)

І з того часу він радує нас щодня, адже так приємно, повертаючись, з роботи знати, що, коли ти почнеш відкривати двері це білосніжне чудо вже буде чекати тебе з іншої сторони. І щойно ти покладеш на підлогу сумку, він почне шукати в ній гостинців для себе. А як він вміє знімати втому і напруження після важкого робочого дня, переключаючи думки зовсім в інше русло!

І ось навіть зараз, коли я пишу, він в сусідній кімнаті наводить безлад, граючись тенісним м'ячиком. У нього взагалі дуже цікавий характер, який він щодня відкриває по іншому: п'є тільки чисту воду зі свого маленького відеречка, яке повинно стояти тільки у ванній, їсть маслини, обожнює рибку, спить тільки з мамою і щовечора кличе її в ліжко, спить лапками догори, іноді навіть хропе, буває ходить по квартирі і щось собі муркоче, завжди відзивається на ім'я, а коли мама щось готує з м'яса він одразу ж біжить на кухню, незважаючи на те, що він робив до того.... Взагалі, він особливий. Іноді здається, що він все розуміє. А можливо, воно так і є?