Ось закінчився ще один жахливий понеділок. Чому саме в понеділок на роботі "завал"? Чому саме в понеділок найважче з усіх днів?  Я не люблю понеділки, так само, як і недільні вечори, після яких обов'язково приходить ранок понеділка. Саме в понеділок в мою сонну голову найчастіше приходить ідея прогуляти роботу. Але ні, якби важко не було прокидатись, ти встаєш з ліжка з лівої ноги, умиваєшся, п'єш чай і вирушаєш з насупленим і злим обличчям на "улюблену роботу". І тут наступає найстрашніше - очікування її, твоєї маршрутки. І чому саме в понеділок вони так рідко ходять? А вже й на вулиці не тепло. Чекаєш, чекаєш і ось пливе вона, зовсім не поспішаючи, ніби і не здогадується, що ти запізнюєшся.  

Година за годиною проходить перший робочий день. І коли на годиннику вже  шоста, а на дворі вже зовсім темно, ти знову вирушаєш на зустріч зі своєю маршруткою. І як завжди в ці хвилини з благальним поглядом вдивляєшся в свій мобільний телефон: чи не дзвонить твій коханий, щоб забрати з роботи і відвезти додому? І тоді тобі не прийдеться мерзнути на зупинці і вдивлятись в далечінь, очікуючи на неї, а потім ще й неймовірними зусиллями засунутись (саме так) в маршрутку. А він не дзвонить, хоч ти і так знаєш, що не подзвонить. Він ж тепер зайнятий, перейшов на іншу роботу, не те, що раніше і на роботу возив і з роботи. Але то, напевно був цукерково-букетний період... Ах жаль, що він такий короткий і що наші хлопці на більше не здатні.

P.S. А понеділки.. Хай будуть ті понеділки! Адже, якби їх не було, то в який же день, тоді б прийшлось родитись, таким гарним дівчатам, як я?