Рівно за тиждень новий рік....А мій передсвятковий настрій кудись подівся. Але ж я пам'ятаю, як мені подобався цей незвичайний період в році, коли я з нетерпінням чекала на новорічну казку і вірила в те, що зі мною обов'язково станеться щось недзвичайне, іншими словами - чудо! Я заглядала у вітрини магазинів, які були оформлені дизайнерами на новорічну тематику, я спостерігала як люди метушливо бігають по крамницях в пошуках новорічних подарунків для своїх близьких та рідних людей, а різдвяне містечко в центі міста мене надзвичайно вабило. Мені це все подобалось і новорічними вогниками відбивалось в моїх щасливих очах. А нещодавно я проходила повз різдвяне містечко і тільки коли його пройшла, згадала, що там вже стоїть ялинка, залили ковзанку і збудували будиночок Діда Мороза... А я не помітила!!!! Я просто пройшла повз, вся в своїх роздумах. Чому? Чому те, що колись так тішило, сьогодні навіть не помічається? Хтось скаже, що чим дорослішими ми стаємо, тим менше віримо в казку.... Але я не хочу так!!! Тому, проходячи сьогодні повз ялинковий базарчик, я придбала маленьку ялинку. Навіщо вона мені? А просто так захотілось!!! А хіба не можна? Я впереше купила сама ялинку, хоть і маленьку. Я гордо йшла вулицею і дбайливо несла її в руках, а люди запитували мене скільки коштує моя новорічна красуня. Мені так приємно було. Я принесла її в свій нудний офіс, де в моєму колективі немає жодної жіночої душі, окрім мене. Чоловіки здивовано переглянулись, але ж вони не жінки, щоб, наче діти, радіти ялинці. А мені приємно, я поставила її в куточок, а завтра буду прикрашати. Адже на моїй старій роботі, де, навпаки, основну частину колективу складали жінки, ми завжди напередодні Нового року прирашали ялинку, а наш начальник-чоловік урочисто, наче виконував якусь особливу місію, запаплював на ній гірлянду. А потім ми бігли в магазин, купували щось солодке і за чашкою смачного чаю або запашної кави, спостерігали як мерехтять вогники на нашій ялинці. Це було так приємно, так душевно...

А ввечері я вирішила подивитись якийсь старий добрий фільм на різдвяну тематику. Як давно я не дивилась такі фільми! Як взагалі давно я не дивилась такі цікаві і затишні фільми!!! Як добре, що я вибрала саме цей фільм - "Відпустка за обміном", з такою атмосферою і такими гарними акторами! Чому я раніше не бачила цього фільму? Він приніс мені стільки добрих емоцій, я дивилась, а мені було так затишно...Наче...Наче, ти стоїш зимового дня біля вікна, в каміні тріщать дрова, повсюди аромат ванілі з корицею, а ти п'єш смачний чай і спостерігаєш, як за вікном паде пухнастий сніг. Затишно... Чому тільки у фільмах можливо все? Кохання, яке долає сотні кілометрів...Іноді так хочеться потрапити зовсім в інше місто, познайомитись з надзвичайною людиною, і щоб між вами пробігла та сама іскорка...Забути все, залишити все погане в спогадах і насолоджуватись...Хоча б на день, хоча б на мить...нехай світ зупиниться!!!! Нехай....